rariya.mow.fm

FM Waves

28/06/2016 23:46:31
TolьKa :)
На літнє сонцестояння, в ніч 22.06.2016 р. я прокинувся о 3-ій ночі і з якоїсь безвісті в моїй голові сплили слова: ВІЧНА НІЧ
Ця вічна Ніч,
що десь на дні Душі
колише нас
до вічних своїх Снів.
Так відкрились якісь незнані ще обрії душі
18/02/2016 12:18:06
TolьKa :)
Творчість продовжується і я невгаваю: ділюся з Друзями усім, що маю. Ось так:
КАЛИНА
Калина в лузі сумувала
у зимовому тихім сні,
бо знов весну свою згадала,
свої весняні юні дні...

Бо знов згадала поцілунки
весняних велетнів­вітрів,
що відшуміли в лузі лунко –
і лиш рум’янець пломенів!

Нема їх. Стихли грізні грози,
і в одинокості своїй
одна вона – і ягід сльози,
криваві сльози на землі...
1963 р.

Я Люблю Тебе! (Але не прощаюсь...)

...І знов до Тебе Серце лине,
знов відчуваю я снагу,
як бачу ягоди калини
на білому снігу...
18.02.2016 р. щойно ­11:00.
18/02/2016 12:30:55
TolьKa :)
Це продовження моєї юної творчості зараз, після повернення в молодість. Вибач, що пишу тут. На моїй сторінці ніхто не читає. А ти бодай одним оком глянеш
11/02/2016 05:18:44
TolьKa :)
"А на последок я скажу..." словами А.Вознесенського: "НЕ ДОРІКАЮ ЩО ПРОЙШЛА МИМО - БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНИЙ, ЩО ПРОХОДИЛА!!!..."
03/02/2016 11:21:35
TolьKa :)
Повернувся у моодість і піднімаюся сходинками мого молодого Серця, аби продовжити своє життя-буття бодай десь до 120-150 літ, аби народити Ангелів із тією, яка зможе мені відповісти адекватно. Якщо ти хочеш - гайда! Зі мною!.. Правда, мені весь час здається, що я Тобі вже доволі набрид - і Тобі взагалі не до мене. Тоді вибач! Набридаю тут останньою публікацією. А якщо тобі справді захочеться до мене, приходи на мої сторінки. Вони завжди відкриті для тебе. Як і Серце...Contra spem spero!.. )))
Пізнай Себе?.. Пізнаю… Рік 1962-ий
Коли прокинувся до пізнання…
І потекли думки, творячи
НОВУ СВІДОМІСТЬ…

Хто такий Я?..
Чому лежу серед пісків?..
Серед зірок?.. Серед віків?..
Серед вітрів?..
Де мої батько і мати?..
Де моя Думка крилата?..

Що таке щастя?..
Що таке квіти?..
Що таке вітер?..
…………………………………………

С Е Р Ц Е
Зачароване коло…
Почорнілі надії…
Але серце кричить
і од болю німіє!..
Але серце не спить
і горить, і голосить,
і чогось усе просить!..
А чого?..
Може, болю?..
Може, хоче горіння?..
Може, рветься на волю
у гарячім стремлінні?..
Не знайде собі ради,
Як добитися правди?..
Ні, напевно не буду
я ніколи щасливий!..
Мрії-помисли в грудях –
Наче буря чи злива…
Скільки треба тут сили?!.
А у мене – безсилля…
Недосяжні ті мрії,
що не мають надії…
1962 р.
(Продовженні буде)

02/02/2016 22:20:14
TolьKa :)
ПРОДОВЖИМО ДІАЛОГ НАШ МОВОЮ ПОЕЗІЇ:
Вернувся в молодість свою.
Блокнот прадавніх літ гортаю –
Себе прадавнього шукаю,
Того, що у душі таю…
В той час, у дні ті величаві
так рвалось серденько на волю,
що десь там, на студентській лаві,
пророчило майбутню Долю,
й писало вірш цей, заповіт,
на всю прийдешню сотню літ…
В МАЙБУТНЄ ЗАЛЕТІЛА ДУША
Як юні дні,
мов птахи у вирій,
летіли в даль
нових років,
кохались ми,
кипіли у вирі –
і влився пульс наш
в пульс віків!..

Стрічали ми
весняний вітер
грудьми, що повні
почуттів!..
Серед зими
ростили квіти
у нашім серці,
у житті…

Та протекли
весняні води…
Метіллю скроні
замело…
Ми живемо
в сім’ї, у згоді,
а юні ніби
й не було…

А десь в садах,
в зеленім гаї
внукам співають
солов’ї…
А ми, що день,
уже згасаєм
і мрії губимо
свої…
1962 р.

FM Energy Activities:

Friends Activity:

  • 14/02/2017 21:38
    KåVä :) до чогось повертаюся, до чогось ні, все не перечитаєш і всього не побачиш, життя як колесо крутиться навколо своєї осі... віршуван...
  • 29/01/2017 12:30
    KåVä :) commented blog Івано- Франківчанам показали “Про що говорять руки”
  • 29/01/2017 12:26
    KåVä :) і файно погрітися :)
  • 23/01/2017 10:45
    KåVä :) Найголовніше, потрібні зусилля докладати, і в першу чергу над самим собою
  • 19/01/2017 06:27
    KåVä :) Небеса, всюди там де є справжні почуття ;)